Виховуємо і навчаємо разом (сторінка для батьків)

Структурна модель роботи з батьками.

· Групові та загальні батьківські збори.

· Дні відкритих дверей.

· Спільні свята та розваги.

· Батьківські всеобучі.

· Тематичні дні.

· Тиждень сім’ї.

· Школа здоров’я.

· Розгляд пропозицій та претензій батьків.

· Планування спільних заходів щодо покращення умов для дітей в навчальному закладі.

· Індивідуальне та групове консультування батьків.

· Спільна робота по збагаченню методичного та матеріально – технічного забезпечення навчально – виховного процесу.

· Надання кращої педагогічної літератури.

· Проведення непланованих консультацій з різних питань навчально – виховної роботи.

Пам’ятайте

1. Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.

2. Якщо дитину оточує ворожа обстановка – вона вчиться агресивності.

3. Якщо дитину постійно висміюють – вона стає замкнутою.

4. Якщо дитина зростає у докорах – у неї формується почуття провини.

5. Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.

6. Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.

7. Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.

8. Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.

9. Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.

10. Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Що потрібно робити батькам сором'язливої дитини

Підвищувати рівень її самооцінки.

Бути делікатним, не розчаровуватися у своїй дитині.

Бути емоційно відкритим до дитини.

Робити все, щоб дитина не почувалася незахищеною і залежною від вас.

Гасити тривогу з найменшого приводу.

Учити дитину самоповаги (на власному прикладі).

Робити компліменти.

Формувати впевненість у собі (краще, якщо дорослі поводяться впевнено).

Допомогти знайти свої сильні сторони, таланти (можна використати для компенсації недоліків).

Учити розумного ризику, переживати поразку.

Формувати навички спілкування.

Навчити цікавих ігор, у які можна грати з іншими дітьми.

Допомогти знайти друга, який міг би захистити дитину в колі однолітків.

Заохочувати ігри з ровесниками.

Не порівнювати зовнішній вигляд дитини з іншими дітьми, не оцінювати переваги дитини «за шкалою краси».

Дитина повинна відчувати свою неповторність.

Не дозволяти іншим дорослим критикувати вголос розум і зовнішність вашої дитини.

Любити свою дитину.

Спілкуватися з нею, приділяти свій час не для навчання, а для розвитку дитини.

Співчувати дитині, підтримувати її.

Сім правил покарання дитини

1.Покарання не повинно шкодити здоров'ю — ані фізичному, ані психічному (воно повинно бути корисним).

2.Якщо є сумніви (карати чи не карати) — не карайте (жодних по­карань «про всяк випадок»).

3.За один раз — одне покарання. Навіть, якщо вчинків скоєно ба­гато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Пока­рання — не за рахунок любові. У жодному разі не забирайте по­дарунки на знак покарання.

4.Пам'ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з'ясували, що вчинок скоєно надто давно, краще не карайте.

5.Покараний — прощений. Сторінка перегорнулась, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6.Покарання — але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю і вважає, що ви несправедливі, — по­карання подіє у зворотному напрямку.

7.Дитина не повинна боятися покарання.

Не можна карати й сварити:

•   якщо дитина хвора;

•   якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

•   якщо дитина їсть;

•   після сну;

•   перед сном;

•   під час гри;

•   під час виконання завдання;

•   одразу ж після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцін­ка, падіння) — необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

•   якщо дитина не може подолати страх, лінь, рухливість, роздра­тованість, будь-який недолік, але щиро намагається подолати його;

•   в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

•   якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашні­ших порушень вам не відомі;

•   якщо ви самі перебуваєте в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. У цьому стані гнів завжди неправий.

Результатом цієї роботи є:

1.Залучення батьків до життєдіяльності дітей у навчальному закладі;

2. Згуртуванню батьків та обміну досвідом сімейного виховання;

3. Зростання авторитету батьків серед дітей та аторитету педагогів серед батьків

Безпечний інтернет для ваших дітей.

Довідник для батьків Всеукраїнський портал "Початкове навчання"

ПОВЧАЛЬНІ ВІДЕОПРЕЗЕНТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ І ПРО ДІТЕЙ

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

                                  Поради батькам 

Порада перша:
Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага. Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам’ятайте: те, що здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що хвилює весь день! Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов’язково відчує вашу підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи.

Порада друга:
Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації. Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви, швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для першокласника вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті. У перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим вчинком треба підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співробітничайте з вчителями вашої дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів. Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина буде вимушена розриватися між любов’ю до батьків і авторитетом вчителя. Дуже шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному колі», це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість в турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.

Порада третя:
Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині. Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи внука зранку в школу. Вона гладила його по голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми тебе відпускаємо! Тебе ж там цілий день годувати не будуть! Як же ти там сам один без мене будеш!» І так кожного ранку протягом місяця. Зустрічали хлопчика зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни. Батьки хлопчика помітили, що дитина почала «боятися школи». Основну роботу провели з бабусею. Її запросили на цілий день на шкільні заняття, вона була присутня на всіх уроках, снідала разом зі всім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет, спортивний зал. До речі, гордість хлопчика не була вражена присутністю в класі бабусі. Йому пообіцяли, що він розповість однокласникам, що це його бабуся, тільки якщо захоче сам. Після цього дня бабуся зрозуміла, що внук росте і тепер школа йому по плечу. Дуже швидко пройшли страхи і у самої дитини.

Порада четверта:
Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено. Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий сад. В цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм, щоб вона могла показати їх друзям. Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький господар навчиться приймати гостей. Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка може зіткнутися із заздрістю однокласників. Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і спокійніше.

Порада п’ята:
Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя. Дитина звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку. Впродовж 3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини. З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, хребет, зір, слух дитини. Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м’яко ввести його. Ваша дочка чи син потребує регулярного, тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати в один і той же час. Не примушуйте дитини відразу сідати за уроки. Дитині потрібний час, щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого дня потрібно трошки тиші і відпочинку. Поклопочіться про здоров’я вашої дитини, оскільки в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж раніше.

Порада шоста:
Мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини. Багато батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються про їх оцінки, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника. Шкільні успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини. Шкільна оцінка - показник знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент. Ніякого відношення до особи дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам’ятайте, ніяка кількість «п’ятірок» не може бути важливішою за щастя вашої дитини. Давайте постараємося, щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі, були для нього самого і членів його сім’ї радісними і впевненими!